Висновки до розділу 3 - Незаконне заволодіння транспортним засобом



Висновки до розділу 3

Викладене дає підставу для таких висновків:

1. ^ Вина в незаконному заволодінні чужим транспортним засобом.

1. 1. Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом (угон) може бути вчинене тільки з прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що незаконно вчиняє дії по захопленню чужого транспортного засобу і його переміщенню з місця знаходження всупереч або поза волею власника (користувача, володільця), і бажає їх вчинити.

1. 2. Умисел на вчинення незаконного заволодіння чужим транспортним засобом є конкретизованим і, як правило, заздалегідь обдуманим.

2. Мотив незаконного заволодіння чужим транспортним засобом.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

3. 3. Незважаючи на факультативний характер мети незаконного заволодіння транспортним засобом, її точне встановлення має суттєве значення для правильної кваліфікації. Саме від цього залежить вирішення питання про необхідність додаткової кваліфікації вчиненого, а також індивідуалізації покарання.


РОЗДІЛ 4

^ СУБ’ЄКТ НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ

ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ


4.1. Юридична характеристика суб’єкта

незаконного заволодіння транспортним засобом


Суб’єкт злочину є обов’язковим елементом всіх складів злочинів. Відповідно до ст. 18 КК суб’єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

З цього законодавчого визначення можна зробити висновок, що суб’єкт злочину характеризується такими ознаками: 1) це особа фізична; 2) осудна; 3) що досягла певного віку. Саме такими ознаками цей елемент складу визначається й більшістю вчених-криміналістів [, с. 6; , с. 148; , с. 6; , с. 29; , с. 8; , с. 9-15; , с. 23]. Це ознаки так званого загального суб’єкта злочину, які є обов’язковими для будь-якого складу злочину.

Питання про осудність особи, тобто її здатність під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними [, с. 3], виникає при незаконному заволодінні чужим транспортним засобом рідко. Це пояснюється певною складністю об’єктивної сторони досліджуваного посягання, що передбачає досить напружену психічну діяльність при вчиненні злочину. Не зупиняючись на детальному розгляді цього питання, вкажемо лише, що коли психічний стан особи викликає сумніви в здатності нею усвідомлювати свої дії та керувати ними в момент вчинення суспільно небезпечного діяння, відповідна експертиза має бути проведена.

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, — це встановлений у кримінальному законі календарний період часу, що пройшов від народження особи до часу вчинення нею злочину й характеризується певним психофізичним станом суб’єкта. Із цим станом пов’язана низка медико-біологічних, соціально-психологічних і правових змін особи [, с. 17].

Відповідно до ст. 22 КК кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, може наставати з 16 років, а злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 289 КК — з 14 років.

На нашу думку, встановлення кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК, з 16 років не можна визнати правильним. Насамперед звертає на себе увагу непослідовність законодавця при вирішенні цього питання.

Так, за законодавством, що було чинним раніше, кримінальна відповідальність за угон транспортних засобів без мети крадіжки (ст. 2153 КК 1960 р.) могла наставати з 16 років. Вчені, які досліджували цю проблему, висловлювали обґрунтовані пропозиції знизити вік кримінальної відповідальності за посягання до 14 років, аргументуючи це тим, що злочин є досить поширеним серед підлітків 14- і 15-річного віку й у багатьох випадках супроводжується порушенням правил дорожнього руху, внаслідок чого заподіюється шкода життю та здоров’ю людей. Крім того, безкарність цієї категорії осіб, а також труднощі доведення на практиці мети угону використовувалися злочинними групами для вчинення розкрадань транспортних засобів [, с. 60; , с. 16; , с. 169].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

При цьому характерно, що у багатьох випадках незаконного використання транспортного засобу для поїздки винні не справлялись з керуванням, внаслідок чого наступали дорожньо-транспортні пригоди.

Ще однією категорією осіб, яка викликає розбіжності серед учених щодо визнання їх суб’єктами незаконного заволодіння транспортним засобом, є члени сім’ї та близькі родичі власника чи користувача транспортного засобу.

Більшість авторів вважає, що ці особи не повинні відповідати за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, якщо вони використовують його для поїздки [, с. 47; , с. 47-48; , с. 142; , с. 104; , с. 401-402]. Пояснюють вони це тим, що «згадані особи виходять у своїй поведінці з дійсного або передбачуваного права на користування транспортним засобом» [, с. 111], «мають право ним користуватися» [, с. 104] і т. д. Крім того, О. І. Коробєєв, М. Й. Коржанський і В. А. Мисливий розширюють цей перелік і особами, яким власник дозволяв колись користуватися транспортним засобом [, с. 47-48; , с. 204].

Насамперед слід зазначити, що за рамки цього кола осіб повинні вийти ті члени сім’ї та близькі родичі власника чи користувача, які мають юридичні права на відповідний транспортний засіб. Зокрема, подружжя відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, а також ч. 3 ст. 368 ЦК України є співвласником усього майна (включаючи й транспортний засіб), набутого за час шлюбу, якщо інше не встановлено законом або договором (режим спільної сумісної власності) [, с. 24; , с. 145]. Статтею 175 Сімейного кодексу встановлений режим спільної сумісної власності батьків і дітей на майно, набуте ними за рахунок їх спільної праці або спільних коштів, що належать їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Такі особи через те, що є співвласниками транспортного засобу, не можуть бути суб’єктами злочину, передбаченого ст. 289 КК, і саме про цю категорію осіб говориться в п. 18 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 р. № 14 [, с. 9].

Невизнання ж суб’єктами розглядуваного злочину всіх інших родичів, а тим більше знайомих, яким власник чи користувач раніше дозволяв користуватися транспортним засобом, є досить спірним.

На нашу думку, статус членів сім’ї, близьких родичів і знайомих власника чи користувача транспортного засобу при заволодінні відповідним транспортним засобом без дозволу останніх мало відрізняється від статусу осіб, що мають за характером роботи доступ до транспортного засобу, пов’язаний з їх обслуговуванням або охороною (механіки, слюсарі, охоронці тощо). Такі особи мають лише доступ до транспортного засобу, однак не мають щодо нього ніяких прав.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Вважаємо, що подібні ситуації свідчать не про те, що близькі родичі та члени сім’ї потерпілого не повинні визнаватися суб’єктами незаконного заволодіння транспортним засобом. На нашу думку, у таких випадках потрібно надати можливість самому власнику чи користувачу транспортного засобу вирішувати питання про необхідність притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності. Саме так вирішується це питання у кримінальному законодавстві деяких зарубіжних країн [, с. 135; , с. 86; , с. 191; , с. 285].

Виходячи з цього, вважаємо, що ця проблема повинна бути вирішена у такий спосіб. В КПК України необхідно передбачити положення, відповідно до якого у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 289 КК, близькими родичами або членами сім’ї потерпілого кримінальна справа повинна порушуватися тільки за скаргою останнього і підлягає закриттю, якщо така скарга відсутня. При цьому зазначене процесуальне положення, на нашу думку, не повинне поширюватися на випадки незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його застосування.

Крім юридичних ознак, що характеризують суб’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом, важливе значення мають і його кримінологічні ознаки. Їх аналіз дасть змогу правильно вирішити питання про індивідуалізацію покарання, встановити причини та умови вчинення цих злочинів, вжити необхідних заходів з їх попередження [, с. 5-11; , с. 22; , с. 23].


^ 4.2. Кримінологічна характеристика суб’єкта

незаконного заволодіння транспортним засобом


Аналіз вивчених нами матеріалів 486 кримінальних справ про незаконні заволодіння транспортними засобами свідчить про те, що ці злочини вчиняються переважно особами чоловічої статі (97%). Частки кожної вікової групи злочинців від загального числа незаконних заволодінь транспортними засобами такі: від 14 до 16 років — 5%, від 16 до 18 років — 12%, від 18 до 25 років — 52%, від 25 до 40 років — 26%, більше 40 років — 5%.

З наведених даних видно, що найбільш криміногенним віком для вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом є вік від 18 до 25 років. В цьому віці вчиняється більше половини цих злочинів. Удвічі менша кількість злочинів вчиняється особами у віці від 25 до 40 років. На частку неповнолітніх осіб припадає 17% всіх угонів транспортних засобів.

Поведінка людини багато в чому визначається її культурним рівнем, одним з показників якого є освіта. Проведене кримінологічне дослідження показало, що 42% всіх злочинців мали неповну середню освіту, 30% — середню, 26% — середню спеціальну, 2% — вищу. Показник рівня освіти виглядає так:



Освіта

Вік (у роках)

14-16

16-18

18-25

25-40

більше 40

у середньому

Неповна середня

100%

78%

40%

25%



42%

Середня



14%

33%

28%

66%

30%

Середня спеціальна



8%

23%

47%

34%

26%

Вища





4%





2%



З таблиці видно, що переважна більшість неповнолітніх і значна частина повнолітніх осіб, які вчинили злочини, мала освіту нижче 9 класів. Наведені дані свідчать про високий рівень малоосвіченості серед суб’єктів незаконного заволодіння чужим транспортним засобом, що сприяє формуванню антисоціальних установок особи та створює сприятливий ґрунт для вчинення злочину.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Суспільна небезпечність осіб, які вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом повторно, вище, ніж у осіб, які вперше вчинили злочин. Саме тому в ч. 2 ст. 289 КК повторність вказана в якості кваліфікуючої ознаки.

На нашу думку, виявлені кримінологічні ознаки суб’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом сприятимуть встановленню причин і умов вчинення цього злочину та дозволять більш ефективно вести боротьбу з цими посяганнями.


Висновки до розділу 4

Викладене дає підставу для таких висновків:

1. Юридична характеристика суб’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом.

1.1. Пропонується знизити вік кримінальної відповідальності за вчинення незаконного заволодіння чужим транспортним засобом (ч. 1 ст. 289 КК) до 14 років, для чого внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 22 КК.

1.2. Суб’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом є загальним. Це фізична осудна особа, що досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, і для якої транспортний засіб є чужим.

1.3. Не відсторонені від керування транспортним засобом водії, які самовільно вчинили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі, а також посадові особи підприємств, установ і організацій, що мають певні повноваження з оперативного управління, використання й розпорядження транспортними засобами, не можуть бути суб’єктами тимчасового незаконного заволодіння транспортним засобом.

1.4. Особи, які за характером виконуваної роботи мають доступ до транспортного засобу, не маючи відносно нього яких-небудь прав, є суб’єктами незаконного заволодіння транспортним засобом незалежно від його мети.

1.5. Члени сім’ї, близькі родичі й знайомі власника чи користувача транспортного засобу (крім співвласників) визнаються суб’єктами незаконного заволодіння транспортним засобом.

1.6. З урахуванням родинних або сімейних відносин між власником (користувачем) транспортного засобу і винною особою в КПК України пропонується передбачити положення, відповідно до якого у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 289 КК, близькими родичами або членами сім’ї потерпілого кримінальна справа повинна порушуватися тільки за скаргою останнього і підлягає закриттю, якщо така скарга відсутня. При цьому це положення не повинно поширюватися на випадки незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням фізичного насильства до потерпілого чи погрозою його застосування.

2. Кримінологічна характеристика суб’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом.

2.1. У більшості випадків незаконне заволодіння чужим транспортним засобом вчиняється особами чоловічої статі у віці від 18 до 25 років.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


РОЗДІЛ 5

^ КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ

НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ


Стаття 289 КК диференціює відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом залежно від ступеня його суспільної небезпечності. У частині 2 статті передбачені кваліфікуючі, а в ч. 3 — особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Кваліфікуючі ознаки є провідними засобами диференціації покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом. Їх наявність свідчить про різко підвищену (порівняно з ознаками основного складу) суспільну небезпечність діяння та особи, яка його вчинила [, с. 174]. Законодавець відбирає при цьому тільки такі обставини, які особливо сильно впливають на суспільну небезпечність злочину.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 289 КК настає у випадку вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 4) вчиненого з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) якщо воно завдало значної матеріальної шкоди.

Частина 3 ст. 289 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті: 1) вчинені організованою групою, 2) поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, 3) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди.

Зважаючи на те, що такі пари ознак, як вчинення злочину 1) за попередньою змовою групою осіб і організованою групою, 2) із застосуванням насильства небезпечного й такого, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, а також 3) такого, яким завдано значної або великої матеріальної шкоди, є подібними й ступінчатими «по вертикалі», їх доцільно розглянути попарно.

^ Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Встановлення повторності як кваліфікуючої ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом викликано значною поширеністю таких випадків. За нашими даними, кожна п’ята особа, винна у вчиненні цього злочину, скоїла посягання повторно.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Для кваліфікації незаконного заволодіння транспортним засобом як вчиненого за попередньою змовою групою осіб необхідно встановити, що угода між співучасниками (про характер діяння, час і місце його вчинення, розподіл ролей хоча б у загальних рисах) виникла попередньо, тобто до початку вчинення злочину (задовго до цієї події або безпосередньо перед нею). Іншими словами, попередня змова на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом можлива тільки до замаху на нього, до початку виконання хоча б одним зі співучасників діяння, що утворює об’єктивну сторону злочину. Ця позиція знайшла закріплення в п. 16 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 р. № 14.

Однак така точка зору поділяється не всіма вченими. Так, на думку деяких з них попередня змова на вчинення злочину можлива і на стадії замаху [, с. 75].

З таким рішенням навряд чи можна погодитися. Частина 2 ст. 28 КК прямо визначає, що попередня змова на вчинення злочину повинна виникнути заздалегідь, тобто до початку злочину. Початковим же моментом злочину є вчинення будь-якої з дій, описаних у диспозиціях ст. 289 КК.

Проведене дослідження показало, що попередня змова на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом з метою обернення його на користь винного або інших осіб виникає, як правило, за деякий час до вчинення злочину, а не безпосередньо перед його початком. Водночас змова на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою, відмінною від мети обернення його на користь винного або інших осіб, переважно виникає незадовго до вчинення злочину.

Форма угоди між співучасниками може бути різною (усною, письмовою, у вигляді конклюдентних дій тощо); вона не має кримінально-правового значення. Головне, щоб між співучасниками було досягнуто згоди.

Після вчинення декількох незаконних заволодінь транспортними засобами за попередньою змовою групою осіб нерідко така група набуває стійкого характеру і трансформується в більш небезпечну форму співучасті — організовану групу.

Вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом організованою групою.

Організована група має більш високий ступінь стійкості суб’єктивних зв’язків між співучасниками. Ознаку вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом такою групою законодавець передбачив у ч. 3 ст. 289 КК як особливо кваліфікуючу.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Виходячи з цього законодавчого положення, можна виділити ряд ознак організованої групи.

1. Кількісний склад організованої групи становить мінімум три особи, кожна з яких задовольняє вимогам суб’єкта злочину.

2. Попередня зорганізованість у стійке злочинне об’єднання. Це оціночне поняття, яке встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Попередня зорганізованість полягає в тому, що організована група створюється не одномоментно, а протягом більш чи менш тривалого часу, необхідного для підбора учасників, установлення потрібного психологічного клімату всередині такої групи, розробки плану злочинної діяльності тощо.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Проникнення — це протиправне вторгнення в приміщення чи інше сховище для вчинення незаконного заволодіння чужим транспортним засобом. Воно може бути скоєне таємно або відкрито, із застосуванням психічного чи фізичного насильства або без нього. Умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом повинен виникнути у винного до проникнення. Якщо ж він виник після цього, під впливом «привабливої» обстановки, кваліфікуюча ознака, що розглядається, відсутня.

Проникнення має бути протиправним. Тому ця кваліфікуюча ознака не може ставитися у вину особам, які мають доступ у відповідне приміщення чи інше сховище завдяки свому службовому становищу або характеру виконуваної ними роботи.

Так, Б. і К. на законних підставах перебували на охоронюваній території Центру механізації Донецької дирекції ВАТ «Укртелеком», де К. працював слюсарем-ремонтником. Побачивши на території автомобіль, вони вирішили незаконно ним заволодіти з метою доїхати до своєї приятельки. Після досягнутої домовленості Б. залишив територію Центру механізаіїї, а К. проник в автомобіль, запустив двигун ключами, які знайшов у салоні транспортного засобу, та виїхав через «прохідну» на вулицю, де на нього чекав Б. Разом вони поїхали в обраному напрямку []. Суд кваліфікував дії винних за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище. З таким рішенням важко погодитися.

Згідно з матеріалами кримінальної справи Б. і К. на законних підставах перебували на відповідній території і умисел на вчинення злочину виник вже там. Тому ставлення у вину ознаки «проникнення в сховище» невірне, оскільки незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене хоча й зі сховища, однак без проникнення в нього.

Крім того, викликає сумнів оцінка судом дій Б. як співвиконавства. З матеріалів справи видно, що ним не були виконані будь-які дії, які утворюють об’єктивну сторону незаконного заволодіння транспортним засобом. Проникнення в автомобіль вчинив К., який і виїхав на ньому за межі охоронюваної території. Б. лише брав участь у подальшій поїздці на транспортному засобі як пасажир, хоча й знав, що автомобіль було угнано.

У матеріалах справи зазначено, що винні спільно вирішили вчинити злочин, однак не конкретизовано, яку роль при цьому виконував кожен із них. Якщо Б. запропонував вчинити злочин або керував його підготовкою чи вчиненням, то він є підбурювачем або організатором злочину. В іншому випадку, якщо він просто був «не проти» вчинення посягання К. та не перешкоджав цьому, не викликав у нього рішучість вчинити злочин, не вчинив ніяких пособницьких дій, його діяння зовсім не містить складу злочину, передбаченого ст. 289 КК.

Проникнення може здійснюватися як із подоланням певних перешкод, так і безперешкодно. Наприклад, винний може проникнути в приміщення з використанням ключів, відмичок, шляхом вибивання вікон, дверей, пролому стіни або перекриття стелі тощо. Так, по одній із кримінальних справ П. вибив кувалдою частину стіни гаража і через отвір, що утворився, проникнув усередину, після чого незаконно заволодів транспортним засобом і викрав майно потерпілого [].

Проникненням також необхідно визнавати входження винного у незамкнене приміщення при тимчасовій відсутності відповідальних осіб із наміром використати цю обставину для вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом. Ця кваліфікуюча ознака буде й при входженні в приміщення з використанням обману або зловживання довірою відповідних осіб, а також із використанням їх безпорадного стану.

У випадку, коли злочин вчиняється за попередньою змовою групою осіб, але фактично проникнення здійснює лише одна особа, кваліфікуюча ознака проникнення в приміщення чи інше сховище інкримінується всім співучасникам, якщо це охоплювалося їх умислом.

При незаконному заволодінні транспортним засобом із проникненням у приміщення чи інше сховище злочин вважається закінченим з моменту, коли винний перемістив транспортний засіб за межі відповідної території [, с. 14-15; , с. 43; , с. 14; , с. 25].

Іноді на практиці зустрічаються випадки так званого «подвійного проникнення», коли спочатку винний проникає в сховище, а потім у приміщення або навпаки. У таких ситуаціях злочин слід визнавати закінченим з того моменту, коли транспортний засіб був виведений не лише з приміщення, але й з іншого сховища, на території якого воно розташоване (або навпаки).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

На нашу думку, у діях співучасників є ознаки лише замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом з використанням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не закінченого злочину, оскільки об’єктивна сторона посягання не одержала свого повного розвитку.

Інша оцінка схожим діям дана у вироку, винесеному апеляційним судом Харківської області. Г. вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом з метою покататися. Проходячи біля магазину, винний побачив припаркований автомобіль ВАЗ-21011 і вирішив ним заволодіти. Для цього він, розбивши скло, проникнув у транспортний засіб, зламав замок запалювання, але не встиг запустити двигун, тому що на шум вийшов співробітник відділу державної служби охорони К., який охороняв магазин та прилеглу до нього територію. Для приховання незаконного заволодіння транспортним засобом Г. вистрілив в охоронця, внаслідок чого К. було заподіяно смерть. Після цього винний зник з місця вчинення злочину, не довівши умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця [].

Суд правильно кваліфікував дії Г. як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого; умисне вбивство у зв’язку з виконанням особою службового або громадського обов’язку та з метою приховати інший злочин; виготовлення й носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

^ Незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної або великої матеріальної шкоди.

Посилення відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної (ч. 2 ст. 289 КК) або великої (ч. 3 ст. 289 КК) матеріальної шкоди, пов’язане зі шкодою, що заподіюється злочином власнику транспортного засобу.

Зазначимо, що в першій редакції ст. 289 КК ці кваліфікуючі ознаки були сформульовані законодавцем по-іншому, ніж зараз. У частині 2 ст. 289 КК вказувалося на завдання значної матеріальної шкоди потерпілому. У новій редакції слово «потерпілий» виключено, що слід визнати правильним.

В теорії кримінального права поняття потерпілого і його видів трактується по-різному, але на законодавчому рівні — у КПК України — воно поки що обмежено лише фізичною особою (хоча в проекті КПК потерпілим пропонується визнавати й юридичну особу). Тому раніше для кваліфікації вчиненого за ознакою завдання злочином значної матеріальної шкоди потерпілому потрібно було, щоб така шкода заподіювалася саме фізичній особі. Проте транспортний засіб як предмет цього злочину може належати як фізичній, так і юридичній особі. Тому при кваліфікації цього посягання виникали певні труднощі. Так, якщо умисел винного був спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом фізичної особи у значному розмірі, а фактично транспортний засіб належав юридичній особі, то вчинене повинно було кваліфікуватися за спрямованістю умислу винного як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом із завданням значної матеріальної шкоди потерпілому (ст. 15 і ч. 2 ст. 289 КК). І навпаки, якщо умисел винної особи був спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом юридичної особи, а останній належав фізичній особі, якій злочином завдано значної матеріальної шкоди, то вчинене повинно було кваліфікуватися за спрямованістю умислу за ч. 1 ст. 289 КК (за відсутності інших кваліфікуючих ознак). Таким чином, виключення з ч. 2 ст. 289 КК терміну «потерпілий» не буде створювати подібних проблем.

Частина 3 ст. 289 КК містила кваліфікуючу ознаку вчинення злочину щодо транспортного засобу, вартість якого в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі — НМДГ). Так, у перші роки дії КК 2001 р. розмір НМДГ становив 17 грн. Відповідно вартість такого транспортного засобу становила 4250 грн. (17 х 250). Це означало, що на практиці незаконне заволодіння майже будь-яким транспортним засобом кваліфікувалося за ч. 3 ст. 289 КК за вказаною кваліфікуючою ознакою. При цьому санкція ч. 3 ст. 289 КК була на той момент дуже суворою — від десяти до п’ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Слід також зазначити, що посилення відповідальності за вчинення цього злочину пов’язувалося не з розміром заподіяної шкоди, а з вартістю транспортного засобу, які не завжди співпадали. Якщо посягання вчинялося з метою покататися, доїхати до певного місця, перевезти вантаж тощо, то вартість транспортного засобу істотно не впливала на ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Встановлення в діянні особи всіх ознак складу злочину є єдиною й достатньою законною підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 289 КК і призначення їй покарання. Однак за певних умов особа, що вчинила цей злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Питанням покарання і звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом присвячено останній розділ дисертації.


^ Висновки до розділу 5

Викладене дає підставу для таких висновків:

1. Повторність незаконного заволодіння чужим транспортним засобом.

1. 1 Винення незаконного заволодіння транспортним засобом перед яким-небудь зі злочинів, передбачених статтями 185-187, 189-191 КК, має враховуватися для кваліфікації останніх як повторних. З цією метою пропонується: а) доповнити п. 1 примітки до ст. 185 КК вказівкою на ст. 289 КК; б) в диспозиції ч. 2 ст. 187 КК передбачити кваліфікуючу ознаку вчинення злочину особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

1. 2 Кваліфікуюча ознака повторності відсутня при декількох спробах незаконно заволодіти тим самим транспортним засобом або різними транспортними засобами при безуспішних спробах заволодіти одним із них, вчинених протягом короткого проміжку часу. Це положення слід закріпити в постанові ПВС України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

2. Вчинення незаконного заволодіння чужим транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб та організованою групою.

2. 1. Кваліфікуюча ознака вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб можлива як при співвиконавстві, так і при співучасті з розподілом ролей.

2. 2. Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом організованою групою відрізняється від вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб більшим кількісним складом учасників (три і більше), стійкістю (що не є обов’язковим для попередньої змови групи осіб) і спрямованістю на вчинення декількох злочинів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

6. 2. Визначення розміру реальних збитків залежить від мети незаконного заволодіння транспортним засобом. Якщо злочин вчиняється з метою обернення його на користь винного або інших осіб, розмір таких збитків становить вартість транспортного засобу. Якщо ж винний незаконно заволодіває транспортним засобом з метою покататися, доїхати до певного місця, перевезти вантаж тощо, розмір таких збитків визначається, виходячи із суми, на яку зменшилася реальна вартість транспортного засобу з урахуванням витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення такого стану транспортного засобу, який він мав до незаконного заволодіння.

6. 3. Для уточнення обсягу заподіяних злочином збитків у частинах 2 і 3 ст. 289 КК доцільно вказати, що йдеться про значну й велику матеріальну шкоду власнику транспортного засобу.

  • oldrussian.ru/obustrojstvo-obryadovogo-prostranstva-zov-shamana.html
  • oldrussian.ru/bauhaus-uma-revoluo-no-design-130603.html
  • oldrussian.ru/definition-tips-for-teaching-at-the-elementary-or-secondary-level-any-subject.html
  • oldrussian.ru/by-guiding-social-choice-deontology-ultimately-achieves-the-same-result-as-utilitarianism-without-compromising-the-individual.html
  • oldrussian.ru/cd-45-golden-rock-ballads-vol-1-1-bobby-mcferrin-dont-worrybe-happy-4-48.html
  • oldrussian.ru/3-ontological-relativity-reconsidered-introduction.html
  • oldrussian.ru/68-nachalo-strahovaniya-v-rossii-strahovie-obshestva-pravila-strahovaniya-ot-ognya-po-ustavam-obshestv-obshestvo-perestrahovaniya-vzaimnoe-strahovanie-morskoe-strahovanie-strahovanie-zhizni-kurs-grazhdanskogo-prava-toma-i-iii.html
  • oldrussian.ru/laughing-out-loud-using-humor-role-play-and-imagination-to-revitalize-reading-workshop.html
  • oldrussian.ru/jonathan-lindvall-to-the-roots-of-biblical-church-life.html
  • oldrussian.ru/1234-sumpin-new-coolio-37.html
  • oldrussian.ru/stattya-1249-posvdchennya-notarusom-sekretnih-zapovtv-haritonov-npk-civlnogo-kodeksu-ukrani.html
  • oldrussian.ru/arid-zona-the-rebbe-on-the-road-travelogues.html
  • oldrussian.ru/s-denisov-doktor-fziko-matematichnih-nauk-profesor-sumskogo-derzhavnogo-unversitetu-stornka-5.html
  • oldrussian.ru/john-was-born-in-1621-in-faversham-kent-england-the-stories-of-our-immigrant-ancestors.html
  • oldrussian.ru/vitalij-dyachkov-krugi-na-polyah-no-ne-takie-kak-v-anglii-shiroko-izveste-krugi-na-polyah-no-ne-takie-kak-v-anglii-.html
  • oldrussian.ru/interest-rates-exchange-rates-and-world-monetary-policy-1-978-3-211-99736-9-porsche-museum.html
  • oldrussian.ru/referat-na-temu-bografya.html
  • oldrussian.ru/zatverdzh-stornka-24.html
  • oldrussian.ru/3-studiju-programmas-praktisk-realizcija-transporta-un-manzinbu-fakultte.html
  • oldrussian.ru/theological-articles-of-fr-george-florovsky.html