ТЕМА 4. НАУКОВО-ФІЛОСОФСЬКИЙ СПОСІБ СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ - Тема філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання


^ ТЕМА 4. НАУКОВО-ФІЛОСОФСЬКИЙ СПОСІБ СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ


Мета вивчення:

Знати:


Вміти:


Розуміти:


План

1. Актуальність науково-філософського способу сприйняття дійсності.

2. Роль теорії еволюції у науково-філософському світогляді.

3. Поняття “еволюція” у контексті науково-філософського світогляду.

4. Поняття “буття” у контексті науково-філософського світогляду.


ЛІТЕРАТУРА

3. Аносов И. П. Основы эволюционной теории / Аносов И. П., Кулич Л. Я. – К.: “Твір інтер”, 1999. – 288 с.

5. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии и биологии / В. Г. Афанасьев – М.: “Мысль”, 1964. – 416 с.

8. Базалук О. А. Мироздание: живая и разумная материя (историко-философский и естественнонаучный анализ в свете новой космологической концепции) / Олег Базалук – Днепропетровск: Пороги, 2005. – 412 с. – (Монография).

10. Бергсон А. Творческая эволюция. Материя и память / Бергсон А.; [пер. с фр.]. – Мн: Харвест, 1999. – 1408 с.

11. Горбачев В. В. Концепции современного естествознания. [в 2 ч.] / Горбачев В. В. - М.: Издательство МГУП, 2000. - 274 с. – (Учебное пособие).

12. Грант В. Эволюционный процесс: Критический обзор эволюционной теории / Грант В.; [пер. с англ.]. – М.: Мир, 1991. – 488 с.

13. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора: Кн. для учителя // Коммент А. В. Яблокова, Б. М. Медникова. – М.: Просвещение, 1986. – 383 с.

15. Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос / Эрнст Кассирер . - М.; СПб.: Университетская книга, 2000. - 654 с.

16. Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті / Клепко С. Ф. – Полтава: ПОІППО, 2006. – С.28.

17. Койре А. Очерки истории философской мысли (О влиянии философских концепций на развитие научных теорий) / Койре А.; [пер. с фр.]. – М.: Прогресс, 1985. – С.14-15.

18. Мироздание и человек: (Евсюков В. В. Мифы о мироздании – С. 7-122; Ларичев В. Е. Поиски предков Адама –

С. 123-242; Лалаянц И. Э. Шестой день творения – С. 243-347) – М.: Политиздат, 1990. – 352 с.

20. Хазен А. М. Разум природы и разум человека / А. М. Хазен – М.: РИО “Мособлупрполиграфиздат”, 2000. – 608 с.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Суть науково-філософського способу взаємодії людини з

навколишнім матеріальним світом.

2. Окрім синтетичноїтеорії еволюції, які інші теорії еволюції

Вам відомі? Назвіть їх сильні і слабкі сторони порівняно з

синтетичною теорією.

3. Назвіть сильні та слабкі сторони синтетичної теорії

еволюції. Чи в змозі вона повністю пояснити процес розгортання

світу і чому?

4. Чи можливий на Вашу думку повноцінний розвиток науки

без філософії або філософії без науки? Обґрунтуйте.

5. Наскільки тотожні поняття “суть” і “матерія”? Чи можливо

говорити про одне з них крізь призму іншого? Обґрунтуйте.

6. Чи можливо зіставити поняття “еволюція” та “буття”?

Проаналізуйте етимологію даних понять.

7. Охарактеризуйте три основні закони, що покладено в

основу буття. Чи достатньо цих законів для наукового опису

буття світу? Запропонуєте свій перелік законів.

8. Чи вважаєте Ви обґрунтованим введення в групу

фундаментальних законів буття закон Хазена? Аргументуйте.

9. Чи здатний на вашу думку педагог із релігійним чи

міфологічним типом світогляду об'єктивно донести до учнів

науково-філософське бачення світу? Аргументуйте.


^ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Поняття “Життєвий порив” у концепції філософії життя Анрі Бергсона.

2. Роль українських учених в становленні синтетичної теорії еволюції.

3. Сучасні природничо-наукові концепції структури матерії.

4. Фундаментальні закони, які покладено в основу існування світу.

5. Науково-філософське поняття світу і креаціонізм: основні характеристики та перспективи розвитку.


У першій лекції ми розглянули актуальність філософії освіти як наукової дисципліни і встановили, що стратегічною метою філософії освіти є необхідність формування образу людини майбутнього, а саме, творчо-гуманітарного, планетарно-космічного типу особистості. У даній лекції ми розглянемо способи сприйняття людиною навколишньої дійсності і виділимо основний спосіб взаємодії планетарно-космічного типу особистості з матеріальним світом.

Як відомо, існує чотири основні способи сприйняття людиною навколишнього світу: філософський, науковий, релігійний і міфологічний. Зазначимо, що студенти вищих навчальних закладів не тільки не замислюються над тим, що лежить в основі їх внутрішньої системи поглядів, але не можуть аргументувати різницю, між, наприклад, науково-філософським способом сприйняття світу і релігійним (або міфологічним). На питання “про виникнення життя” або “походження людини”, уникаючи пошуку важчої для сприйняття наукової аргументації, вони із задоволенням та іронією констатують, що, оскільки наука не може дати однозначної і переконливої відповіді на ці питання, то вони дотримуються релігійної точки зору, яка зводиться всього до однієї тези: “Все створив Бог”.

Безумовно, в рамках спецкурсу з філософії освіти ми не повинні переконувати когось змінювати спосіб сприйняття навколишньої дійсності. Але ми повинні пам'ятати, що філософія освіти – це, насамперед, наукова дисципліна, покликана не тільки пропагувати, але і вводити в освітній процесс найбільш значущі результати наукових досліджень, будувати систему освіти на достовірних наукових фактах, максимально наближати студентів до сучасних наукових відкриттів, що складають основу теперішнього та майбутньогоспособу життя. Ми повинні розуміти, що кожен педагог, незалежно від того, який спосіб сприйняття світу лежить в основі його світосприйняття, повинен завжди залишатися об'єктивним. І ця об'єктивність повинна полягати в тому, щоб нарівні з релігійними догматами, або навколонауковим (езотеричним) розумінням світу, перед учнями розкривалося багатство науково-

філософського світогляду. Особливо це стосується середніх і

вищих учбових закладів.

Саме з цієї причини однією з цілей реформи системи освіти в

США кінця ХХ ст., є орієнтація на наукове забезпечення

учбового процесу, розвиток творчих здібностей і критичного

мислення учнів.

За даними рейтингових агентств найбільш успішною у

сучасному світі є фінська система освіти, яка має наступні

характеристики:

• високий рівень учбових досягнень учнів;

• рівні можливості доступу до освіти;

• безкоштовна освіта;

• всеосяжна, а не вибіркова природа базової освіти;

• важлива роль місцевої влади і муніципалітетів в організації

процесу освіти;

^ Науково-філософський спосіб сприйняття дійсності 67

• гетерогенні групи тих, хто навчається, відсутність

катетеризації1 і відбору учнів;

• індивідуальна підтримка навчального процесу і надання

соціальної допомоги учням, інклюзивність2 учителів;

• гнучкість системи – довіра і повноваження;

• гнучке адміністративне регулювання, готовність надати

підтримку;

• довіра школі, її керівництву, вчителям і учням;

• інтерактивні методи роботи; вплив місцевих рад

(муніципалітетів);

• орієнтація оцінки на розвиток – відсутність тестів,

рейтингів;

• висококваліфіковані самостійні учителі.

Досягнення вище перелічених характеристик можливе тільки

при домінуванні науково-філософського способу взаємодії з

матеріальним світом. Тому, на наш погляд, планетарно-

космічний тип особистості повинен використовувати виключно

науково-філософський спосіб сприйняття дійсності.

Аргументуємо цю думку. Коли ми говоримо про закономірний

або історичний характер процесів і явищ у навколишньому світі,

ми насамперед погоджуємося з існуванням процесу еволюції.

Еволюція (лат. evolutio – розгортання), у широкому розумінні –

уявлення про зміни в суспільстві і природі, їх зорієнтованість,

порядок, закономірність; певний стан якої-небудь системи

розглядається як результат більш менш тривалих змін її

передуючого стану; у вужчому сенсі – уявлення про повільні,

поступові зміни, на відміну від революції. Ще Жорж Бюффон

(1707-1788), французький природодослідник, автор монумента-

льної тридцятишеститомної “Природничої історії” (1749-1788),

1 Катетеризація в даному значенні: введення додаткових методів, критеріїв

для діагностики або підвищення ефективності навчання.

2Інклюзивність (франц. – що включає), займенникові або дієслівні форми,

що вказують на те, що адресат мови входить до числа учасників дії.

68 ^ Базалук О.О., Юхименко Н.Ф. Філософія освіти

обгрунтував думку про єдність плану будови усіх живих істот,

відстоював змінність видів у процесі їх розвитку. Жан Батист

Ламарк (1744-1829) і Чарльз Дарвін дійсно визначили та

аргументували дві різні гілки еволюційної теорії – трансформізм

та природний відбір.

Сучасній науці відомі наступні періоди, що розкривають

основні етапи революції світобудови:

– Приблизно 13,7 млрд. р. тому відбулося формування

Всесвіту;

– Близько 5 млрд. р. минуло з того часу, як у Всесвіті

спалахнуло та засяяло Сонце;

– Майже 4,6 млрд. р. тому сформувалась планета Земля;

– 3,1 (3,2) млрд. р. тому датуються віднайдені перші викопні

організми (формація Фіг Три);

– Минуло 2 млрд. р. з того часу, як на Землі зародилося життя

у теплих морях у вигляді найпростіших одноклітинних

організмів типу водоростей;

– 1,2 млрд. р. тому з’явилися багатоклітинні організми –

медузи, черв’яки та ін.;

– 900 млн. р. тому з’явилися організми типу молюсків;

– 500 млн. р. тому кисень в атмосфері Землі досягнув

сучасного рівня;

– 400 млн. р. тому життя із морів поступово поширилось

на сушу. З’явились перші рослини та комахи, а у морях –

перші риби;

– 300 млн. р. тому з’явилися хребетні плазуни;

– 200 млн. р. тому – початок епохи динозаврів;

– 150 млн. р. тому з’явилися перші ссавці;

– 28 млн. р. тому – виникнення перших мавп;

– 15 млн. р. тому – початок формування сучасного тваринного

світу;

^ Науково-філософський спосіб сприйняття дійсності 69

– 5 млн. р. тому – початок епохи людиноподібних мавп –

австралопітеків. Об’єм їхнього мозку складав бизько 400 см3,

харчування– рослинна їжа;

– 1,5 млн. р. тому – початок антропогенезу. Об’єм мозку

австралопітеків збільшився до 600 см3, вони навчилися

полювати, вживати м’ясо та використовувати кістки тварин у

якості примітивних знарядь;

– 400 тис. р. тому з’явився “Homo erectus” – прямостояча

людиноподібна істота. Об’єм його мозку досягнув 800-1250 см3.

Епоха використання вогню для приготування їжі та будівництва

укриття для проживання; використання кременю та деревини

для виготовлення знарядь;

– 100 тис. р. тому з’явився архаїчний “Homo sapiens” –

праобраз людини. У неардентальця мозок досягнув об’єму 1200-

1350 см3;

– 40 тис. р. тому об’єм мозку кроманьйонців – перших людей

сучасного типу, досягнув уже 1400-1600 см3;

– 10 тис. р. тому люди винайшли мотику, лук, серп, примітив-

ний ткацький верстат;

– 5 тис. р. тому люди виробили піктографічне письмо. Почали

формувати перші держави;

– 2,5 тис. р. тому виникли системні філософські вчення

Сократа, Платона та Арістотеля, у яких обгрунтовувались

пріоритети розуму та моральності. Арістотель, спостерігаючи за

тінню Землі на Місяці обгрунтував кулеподібність Землі;

– 2 тис. р. тому виникло християнство;

– 1 тис. р. тому Птоломей описав геоцентричну модель

Світобудови;

– Приблизно 500 р. тому (1543 р.) М. Коперніком описано

геліоцентричну модель Світобудови;

– Приблизно 300 р. тому (1711 р.) Ньюкемон винайшов

парову машину;

70 ^ Базалук О.О., Юхименко Н.Ф. Філософія освіти

– 220 років тому (1882 р.) – будівництво центральної електро-

станції у Нью-Йорку;

– 100 років тому – початок активної електрифікації,

винайдено радіо, телеграф, телефон, автомобіль, літак, кіно;

– понад 50 років тому (1975 р.) запущено перший штучний

супутник Землі “Супутник-1”;

Тож, очевидно, що у світі відбувається постійний процес

розвитку, що має цілком визначену орієнтацію.

Але визнання факту еволюції – це науково-філософський

спосіб сприйняття дійсності, що відкидається як релігійним, так

і міфологічним світоглядом.

2. Науково-філософський спосіб сприйняття дійсності,

домінуючий в активності планетарно-космічного типу

особистості, виключає спрощення і аргументацію будь-якої

проблематики на основі застарілої інформації. Студенти часто

вибудовують свої міркування на основі підручників та іншої

наукової літератури, інформація у яких відставала від сучасних

наукових досягнень на десять, двадцять і більше років3. Це

стосується і доказової бази процесу еволюції. В кращому разі,

студенти-біологи доводять існування еволюції дослідженнями

початку ХХ століття, в гіршому – знаходять порятунок у

креаціонізмі.

Маю глибоке переконання, що факт визнання чи невизнання

еволюції, а також знання аргументації цього питання для

студентів вищих навчальних закладів будь-якого профілю є

3Вирішення цієї проблеми, на мій погляд, залежить від двох складових: 1) у

зростаючій ролі бібліотек (причому не тільки університетських, але і міських,

центральних), які повинні не тільки задовольняти інформаційні запити

студентів, але і зорієнтовувати їх пізнавальну активність, доносити сучаснішу

інформацію; 2) у підвищенні професіоналізму викладачів вищих навчальних

закладів, які повинні відрізнятися від вчителів у школах не лише масштабом

і глибиною бачення тієї чи іншої проблематики (наукової дисципліни), але і

знанням стану проблеми на даний момент, тобто володінням сучасною

інформацією.

обов'язковим, оскільки він закладає основу світосприйняття.

Формування планетарно-космічного типу особистості неможли-

ве доти, доки в основу світосприймання не буде закладено

систему поглядів, що гарантує людині не підпорядковану роль у

повсякденному існуванні (на кшталт: усе в руках Божих), а

свободу вибору і самостійність у визначенні власної долі. Тільки

коли людина знатиме, що повноцінність її власного життя

визначається не надприродними силами, а нею самою, її

повсякденною працею в ім'я досягнення глобальної мети, тільки

в цьому випадку можливо об'єднати цивілізацію і спрямувати

загальні зусилля на освоєння довколишнього космосу.

Зміст процесу еволюції повністю ще не з’ясовано і не

зрозуміло. Але, безумовно, він став глибшим та масштабнішим,

аніж його вбачав основоположник теорії еволюції Чарльз Дарвін

(1809-1882). Тому в даний час, відповідаючи на питання “про

походження життя” або “про походження людини” потрібно не

опонувати Ч. Дарвіну, наводячи заїжджені аргументи про

неспроможність його концепції– про походження людини від

мавпи4 , що теорія еволюції помилкова, а знати як мінімум два

реальні факти, які виводять розуміння теорії еволюції на якісно

нові рівні.

По-перше, у 30-ті – 40-і роки ХХ століття відбулося злиття

двох, спочатку відокремлених, напрямів мислення – генетики

4Насправді Ч. Дарвін і його теорія еволюції до цієї концепції має лише

опосередковане відношення. Сам Ч. Дарвін, як це витікає зі свідчень

очевидців, скептично ставився до цієї ідеї і ніколи офіційно не висловлювався

за її підтримку. Мало того, питання про “походження людини від мавпи”

піднімалися задовго до Дарвіна. У 1699 р. у Лондоні вийшла книга лікаря і анатома Е. Тайсона, назва якої в перекладі з латині звучала так: “Орангутанг, або Людина лісова”, Тайсон вперше описав людиноподібних мавп шимпанзе.

Трохи пізніше Жан Батист Ламарк (1744-1829) у своїй “Філософії зоології”

написав, що людина могла виникнути від найбільш досконалої мавпи на

зразок шимпанзе. - Лалаянц И.Э. Шестой день творения// Мироздание и

человек - М.: Политиздат, 1990. – С. 243-347.

72 ^ Базалук О.О., Юхименко Н.Ф. Філософія освіти

Грегора Менделя (1822-1884) і еволюційного для популяції

підходу Чарльза Дарвіна. В результаті утворилася та, що розроб-

ляється і до теперішнього часу синтетична теорія еволюції, яка

розглядала вже не тільки зміни форм (еволюцію організмів), але

і розвиток змісту: молекул і генів. В основу нового напряму

покладено роботи С. Четверікова (1926), Р. Фішера (1930), С.

Райта (1931), Дж. Холдейна (1932), Ф. Добржанського (1937,

1941), Э. Майєра (1941) та ін.

Синтетичну теорію еволюції можна охарактеризувати як

генетичний для популяції підхід до мікроеволюції5 і її

поширення на інші еволюційні рівні та інші галузі біології. По

суті, вона є поєднанням генетичного для популяції підходу, що

забезпечує теоретичну точність, з підходом натуралістів до

вивчення природних популяцій і видів, що наближає до

реальності. У своєму повному об'ємі синтетична теорія охоплює

набагато більше галузей науки. Це не спеціальна теорія, яку

можна підтвердити або довести її помилковість, а якась загальна

теорія, парадигма, здатна сприймати зміни і модифікації в

широких межах, як це і відбувалося протягом багатьох років

після її виникнення.

В рамках сучасної теоріївиділяють чотири чинники еволюції:

мутаційний процес, потік генів, природний відбір і дрейф генів.

Перші два чинники створюють мінливість, два інших чинники

цю мінливість диференціюють. Чинники, які створюють

мінливість, є основою мікроеволюції, а чинники, що

її диференціюють, продовжують процес, який приводить до

5В. В. Грант визначає мікроеволюцію як «систематичну зміну частот

гомологічних алелей, ділянок хромосом або цілих хромосом в локальній

популяції; інакше кажучи, мікроеволюцією називають будь-яке збільшення

або зменшення частоти в генофонді якої-небудь варіантної форми, яка

продовжує зустрічатися в популяції з покоління в покоління» - Грант В.

Эволюционный процесс: Критический обзор эволюционной теории: Пер. с англ. – М.: Мир, 1991. – С.: 47.

встановлення нових частот варіантів. Еволюційну зміну в межах

популяції можна розглядати як результат дії протилежних сил,

що створюють і виокремлюють генетичну мінливість.

При цьому слід зазначити, що сучасна еволюційна теорія під

природним відбором розуміє не “боротьбу за існування” в

інтерпретації Ч. Дарвіна, а диференціальне розмноження

альтернативних форм генів, генотипів або інших

репродуктивних одиниць.

По-друге, наприкінці ХІХ - початку ХХ століття у працях

Рудольфа Клаузіуса (1822-1888), Людвіга Больцмана (1844-

1906), Альберта Ейнштейна (1879-1955) та ін., в основу теорії

еволюції були закладені закони термодинаміки, і вона знайшла

фізико-математичне обґрунтування. Дещо пізніше завдяки

працям А. Фрідмана, Г. Гамова, Я. Зельдовіча, І. Новікова

та інших фізико-математична теорія еволюції була покладена в

основу сучасних космологічних концепцій, які в свою чергу

знайшли своє місце у сучасному світобаченні.

3. Такі масштабні зміни у розумінні теорії еволюції

ґрунтуються на базі знань, що вже не зводяться до палеонтології,

археології та біології. Теорія еволюції доведена в генетиці,

нейрофізіології, органічній і неорганічній хімії, фізиці і

біофізиці, геології, космології й інших наукових дисциплінах.

Необхідність розуміння змісту природничонаукового терміну

“еволюція” пояснюється іще й тим, що воно безпосередньо

пов'язане із змістом поняття “буття”. Але, якщо поняття “еволю-

ція” вивчається здебільшого природничонауковими галузями

знання і має більш ніж столітню історію, то поняття “буття” має

давнішу традицію, близько двох тисячоліть, і вивчається під

різними формулюваннями у філософії, релігії і міфології.

На понятті “буття” ми зосередимо свою увагу, оскільки від

нього безпосередньо залежить розуміння таких важливих

словосполучень, як “буття життя”, “буття людини”, нарешті,

“буття світу”. А оскільки аналітика “буття” належить

насамперед філософії6 , то ми змушені зануритися у світ

сучасної філософії, щоб пояснити єдність науки і філософії у

розумінні понять “еволюція” та “буття”.

Сучасна філософія переживає нелегкі часи. За великим

рахунком їй завжди було не просто, оскільки розмірковувати,

мати здатність до мудрості - це одне, а прагматизм, реалії життя

– це інше. І у цьому “іншому” полягає багато в чому обтяжливе

для філософії співвідношення філософії і науки, абстракції і

конкретики, розмірковування і прагматизму.

Наука вийшла з філософії. Точніше, філософія звільнилася від

науки. Філософія і наука, разом з релігією та міфологією стали

самодостатніми способами пізнання світу. Як ми вже говорили,

кожна людина, залежно від особливостей формування психіки,

може сприймати дійсність чотирма основними способами:

науковим, філософським, релігійним або міфологічним. Мож-

ливі комбінації7 .

Що спричинило звільнення філософії від науки? Насамперед

– предмет дослідження. Предмет дослідження філософії, як

вважається, – буття світу і людини як узагальненої картини.

Предмет дослідження науки – світ як сукупність об'єктивного,

системно організованого і обґрунтованого знання. Філософія

прагне раціональними й ірраціональними засобами створити

гранично узагальнену картину світу і встановити місце людини

у Всесвіті. Наука своєю метою визначає виявлення законів,

відповідно до яких об'єкти можуть перетворюватися в процесі

людської діяльності.

У філософії, як способі пізнання світу домінує світогляд-

на функція: пізнання світу в цілому чи в окремих аспектах.

6Оскільки в рамках даного курсу лекцій ми не розглядаємо релігійні і

міфологічні точки зору.

7У деяких довідкових виданнях виділяють ще буденний і художній спосіб

сприйняття світу. Для нашого дослідження це не принципово.

Необхідність філософського способу пізнання світу полягає в

динаміці соціального життя і диктується реальними потребами

пошуку нових світоглядних орієнтирів, врегульовуючих людську

діяльність. У розвиткові суспільства завжди виникають епохи,

коли раніше визначені орієнтири, виражені системою

універсалій культури (уявленнями про природу, суспільство,

людину, добро і зло, життя і смерть, свободу і необхідність і

т. д.), перестають забезпечувати відтворення і зчеплення

необхідних суспільству видів діяльності. Тоді відбувається

розірвання традицій та формуються потреби в пошукові нових

світоглядних орієнтирів. Філософія продукує їх. Вона

узагальнює створене, відкрите, відтворене в цілісну картину, й

представляє світ як систему, в якій усе відоме про світ на даний

проміжок часу, займає своє, відведене місце. Філософія формує

гармонійну узагальнену картину світу, в якій чітко вказані

місця людини, органічного і неорганічного світу.

тя світу та людського існування. Найважливішою характеристи-

кою науки є ознака наочності й об'єктивності. Наука наочна.

Вона фіксує явища і намагається фіксувати процеси. Мета – роз-

крити їх зміст, роздивитися, що там усередині, по суті. Розкрита

суть – це оприлюднений зміст процесу або явища. “Оприлюд-

нення” – це знакове позначення8 складових змісту або явища, це

система знакових позначень, яка замінює зміст процесу і показує

його зсередини, як сукупність деталей. При цьому наука

стикається з дивовижним явищем: система знакових позначень,

що фіксує або замінює складові частини процесу в сукупності, в

цілому, утворює абсолютно інший процес, що принципово

відрізняється від того, який вона аналізувала, тобто розбирала на

частини. Якщо простіше, то частини розбитої чашки при

склеюванні утворювали іншу чашку, не ідентичну розбитій.

8Словами, словосполученнями, символами ...

Наука – це інше. Вона показує лише один із зрізів різноманіт-

Сучасна наука - це складна і багатообразна система окремих

наукових дисциплін. Науковці налічують їх декілька тисяч, які

можна об'єднати в дві сфери: фундаментальні та прикладні

науки.

Мета фундаментальних наук - пізнання об'єктивних законів

світу, як вони існують “самі по собі”, безвідносно до інтересів і

потреб людини. До фундаментальних наук відносяться:

математичні, природничі (механіка, астрономія, астрофізика,

фізика, хімічна фізика, фізична хімія, хімія, геохімія, геологія,

географія, біохімія, біологія, антропологія і ін. ), соціальні

(історія, археологія, етнографія, економіка, статистика,

демографія, науки про державу, право, історія мистецтва і ін.),

гуманітарні науки (психологія і її галузі, логіка, лінгвістика,

філологія та ін.). Фундаментальні науки тому і називаються

фундаментальними, що своїми основоположними висновками,

результатами, теоріями вони визначають зміст наукової

картини світу.

Прикладні науки орієнтовані на вироблення способів

застосування отриманих фундаментальною наукою знань

об'єктивних законів світу для задоволення потреб і інтересів

людей. До прикладних наук відносяться: кібернетика, технічні

науки (прикладна механіка, технологія машин і механізмів, опір

матеріалів, технічна фізика, хіміко-технологічні науки,

металургія, гірська справа, електротехнічні науки, ядерна

енергетика, космонавтика та ін.), сільськогосподарські науки

(агрономічні, зоотехнічні); медичні науки; педагогіка і т. д. У

прикладних науках фундаментального знання набуває практичне

значення, використовується для розвитку продуктивних сил

суспільства, вдосконалення наочної сфери людського буття,

матеріальної культури.

Таким чином, філософія розглядає загальні процеси, тобто

процес в процесі, а наука намагається опредметнити процес,

зупинити його плинність, розкласти на фрагменти і розглянути,

означити складові частини процесу.

Історія філософії виділяє в розвиткові філософії два основні

етапи: класичний і некласичний. Етап класичної філософії – це

безумовна близькість до науки. Це спроба розкриття суті

предмету дослідження: буття світу і людини. А оскільки

розкриття суті (зміст) – це призначення науки, то класична

філософія, що тільки-но звільнилася від науки, практично,

використовувала ті ж методи. Тільки її предмет дослідження був

масштабнішим і менш практичним.

Етап некласичної філософії – це спроба осягнення існування.

Це вже дослідження процесу, визнання його незбагненності, і

одночасно факту плинності буття, його практичної

невловимості. Для некласичної філософії “процес”, “явище”,

як поняття стали недоступні пізнанню. Якщо класична

філософія і наука в “процесі” та “явищі” могли виявити зміст і

оголосити про його розкриття, визнаючи, що цей “процес”

або “явище” вже пізнані, змістовно розкриті, то

некласична філософія виявила і спробувала аргументувати

абсолютно іншу ідею. А саме, що самі “процеси” або “явища” є

не що інше, як складові первинного фундаментального явища –

буття. Світ, який оточує людину і частиною якого людина є – не

що інше, як буття: безперервний, спрямований рух. А ті

“процеси” і “явища”, які класична філософія та наука, як їм

здавалося, змістовно розкривали, насправді є фрагментами

існування світу, що до того ж втратили свою цінність унаслідок

того, що висмикнуті із буття, висвітлені, вони відриваються від

реального процесу й втрачають із ним інформаційний зв'язок.

Розкриті наукою і класичною філософією суті існування, з

погляду некласичної філософії – це окремі пазли з декількох

величезних картин, або ж вирізані кадри з декількох

багатосерійних фільмів. Вони не тільки не в змозі розкрити зміст

буття, вони природно навіть не можуть на це претендувати;

буття непізнане.

З моменту визнання факту непізнаності буття світу (кінець

дев'ятнадцятого століття), філософія протиставила себе науці,

чим ще більш підірвала визнання і вагу в науковому й

навколонауковому середовищі. Філософію визнали не наукою,

відповідно, на тлі науково-технічного прогресу, досягнень

наукового знання, філософію, за мовчазною згодою багатьох,

відсунули на задвірки процесу пізнання. У ХХ ст. моднимта

істинним був визнаний науковий спосіб пізнання світу, оскільки

вважалося, що як такого буття світу немає, а є сукупність

змістовно розкритої суті (процесів і явищ), яка і утворює

картину світу.

Але до середини ХХ ст. у самій науці окреслилися якісні

зміни: класичні наукові теорії замінили теорії не класичні,

релятивістські. У надра самої науки прийшло розуміння того

факту, згідно з яким некласичну філософію і відсунули на

задвірки процесу пізнання: світ – це не сукупність

дискретностей (суті), а дискретно-континуальне середовище

(буття). Наука визнала, що розглядати світ як сукупність суті

(дискретностей) неправильно.

Тобто до середини ХХ ст. наука підійшла до того, що у ХIХ ст.

у працях А. Шопенгауера і С. К’єркегора філософія тяжіла – до

ірраціонального розуміння світу, до розуміння світу, як існування

(спрямованого і безперервного руху). Висновки некласичної

філософії отримали обґрунтування в некласичних наукових

теоріях, біля витоків яких стояли такі знакові фігури, як Макс

Планк, Альберт Ейнштейн, Нільс Бор, Луї де Бройль, Ервін

Шредінгер, Вернер Гейзенберг, Поль Дирак, Макс Борн та ін.

Фізики позначили буття науковим терміном “дискретно-

континуальне середовище”, створивши для його опису дві теорії:

теорію відносності і квантову механіку.

Таким чином, на початок ХХI ст. філософія і наука прийшли

до загального визнання факту буття світу. Але воно у розумінні

філософії і науки принципово різне. Для науки буття світу

залишилося пізнаваним через пізнання суті (дискретності або

континуальності), а для філософії пізнання буття світу через

пізнання суті принципово неможливе. У філософії визнається

факт пізнання суті, але сукупність змістовно розкритої суті, з

погляду некласичної філософії, неправильна. Суть, як

фрагменти існування, тільки висвітлює аспекти існування,

другорядні його характеристики. В цілому, в потоці, в “пориві”,

в русі, пізнати буття раціональними методами, інтелектом –

неможливо9 . З погляду філософії, існування можна пізнати або

інтуїцією, або, як мить, осяяння. У сучасній філософії

визнається можливим пізнання буття тільки як осяяння,

“просвітлення”, у момент якого буття “трохи відкривається” у

своїй цілісності, як потік, рух.

З цих установок, що принципово не зводяться, здійснюється

наукове і філософське пізнання світу. Наука робить ставку на

розкриття суті, через них прагнучи підійти до розкриття змісту

буття. Філософія намагається за рахунок використання нових

методів “осягнути” або охопити існування в цілому. З наукової

точки зору, у міру розкриття суті існування, філософія

займається даремною справою, оскільки неможливо осягнути

неосяжне. З філософської точки зору науковий спосіб пізнання

світу помилковий, оскільки систематизація змістовно розкритої

суті приводить до спотвореного розуміння змісту існування.

  • oldrussian.ru/programa-roboti-v-mzhnarodno-naukovo-konferenci-aspirantiv-ta-studentiv-ohorona-navkolishnogo-seredovisha.html
  • oldrussian.ru/assessing-vital-functions-accurately-13.html
  • oldrussian.ru/university-of-the-witwatersrand-johannesburg.html
  • oldrussian.ru/mademuazel-de-lavaler-stanovitsya-miloserdnoj-sestroj-luizoj-ot-velikogo-konde-do-korolya-solnce.html
  • oldrussian.ru/programa-vstupnogo-viprobuvannya-ta-kriter-ocnyuvannya-znan-vmn-dlya-abturntv-yak-vstupayut-na-navchannya-za-napryamom-pdgotovki-050104-fnansi-osvtno-kvalfkacjnogo-rvnya-magstr.html
  • oldrussian.ru/katie-rice-and-t-f-mclaughlin-obsessive-compulsive-disorder-in-children-and-adolescents-definition-and-treatment.html
  • oldrussian.ru/programa-za-yakoyu-pracyu-tvorchij-kolektiv-doshklnogo-zakladu-peredbacha-spvpracyu-ditini-z-pedagogom-v-dinomu-tvorchomu-proces-golovnij-princip-pobudovi-programi-vd-prostogo-do-skladnogo.html
  • oldrussian.ru/plan-zmstovogo-modulya-.html
  • oldrussian.ru/introduction-matthew-10-8-heal-the-sick-cleanse-the-lepers-raise-the-dead-cast-out-devils-freely-ye-have-received-freely-give-8.html
  • oldrussian.ru/strategic-thrust-5-the-report-of-the-national-consultation-workshop-to-review-the-draft-nsds-report-.html
  • oldrussian.ru/glava-pyatnadcataya-tajni-svyashennoj-skali-kolibeli-civilizacij.html
  • oldrussian.ru/section-3-national-qualifications-curriculum-support.html
  • oldrussian.ru/xix-zabezpechennya-vdkritost-ta-prozorost-pri-provedenn-prijomu-do-vishih-navchalnih-zakladv.html
  • oldrussian.ru/therapeutic-discourse-motifs-t.html
  • oldrussian.ru/tightlinesskysports-comtakeitlikeafanbskyb-comlucy-ellisonbskyb-com-3.html
  • oldrussian.ru/metodichn-rekomendac-ta-ndivdualn-zavdannya-dlya-samostjno-roboti-studentv-specalnost-090804-fzichna-ta-bomedichna-elektronka.html
  • oldrussian.ru/rozdl-2--mehanzm-spvrobtnictva-ukrani-z-mvf-ta-svtovim-bankom.html
  • oldrussian.ru/21-illyuzii-sna-maski-mira.html
  • oldrussian.ru/navchalne-elektronne-vidannya.html
  • oldrussian.ru/tema-1-pdprimstvo-yak-subkt-gospodaryuvannya-korablebuduvannya.html