«гемомікроциркуляторне русло шлунка в нормі І під дією метилтретбутилового ефіру»


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ


КОВАЛЬЧУК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

асистент кафедри анатомії людини


РЕФЕРАТ НАУКОВОЇ ПРАЦІ

«ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНЕ РУСЛО ШЛУНКА В НОРМІ І ПІД ДІЄЮ МЕТИЛТРЕТБУТИЛОВОГО ЕФІРУ»,

ЩО ПОДАЄТЬСЯ НА ЗДОБУТТЯ

ПРЕМІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

ДЛЯ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ


Київ-2010

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Відповідно до Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, державна політика у сфері охорони здоров'я спрямовується на підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і збереження генофонду Українського народу. Здоров’я нації є одним з головних чинників, які характеризують рівень суспільного, національного, державного розвитку України. Лише в здоровому суспільстві можливе збереження здоров’я індивіда, як це зазначено в преамбулі Статуту ВОЗ.

Обсяг хімічного виробництва і асортимент хімічних речовин, значна частина яких шкідливо впливає на здоров’я людини, в наш час продовжує збільшуватися. Широке застосування хімічних речовин і недосконалий контроль над їхнім використанням є однією з причин порушення екологічної рівноваги, що спостерігається за останні десятиріччя. Для запобігання забруднення ґрунту, суміжних з ним середовищ, а головне для збереження здоров’я населення великого значення набуває наукове обґрунтування впливу речовин, які використовуються в промисловості.

Високий рівень шкідливих факторів довкілля в Україні залишається потужним чинником негативного впливу на здоров’я населення. Одним з глобальних забруднювачів довкілля в теперішній час став метилтретбутиловий ефір, який є складовою високооктанового етильованого бензину. Оскільки метилтретбутиловий ефір належить до потенційно небез­печних сполук не тільки для здоров’я людини, а й для живої природи в цілому, це створює значну еколого-гігієнічну проблему. Виникає реальна небезпека для стану здоров’я населення при постій­ному та безконтрольному використанні метилтретбутилового ефіру. З’ясовано, що метилтретбутиловий ефір, внаслідок виділення з вихлопних труб автомобілів або після витікання з контейнерів, осідає в ґрунтах, далі потрапляє в ґрунтові води, які використовуються для пиття. Тому існує загроза токсичного впливу метилтрет­бутилового ефіру на організм людини через забруднену питну воду і першочерговим постає завдання – вивчити характерні зміни травного тракту. Викладеними вище фактами і міркуваннями зумовлена акту­аль­ність і необхідність дослідження дії різних доз метилтретбутилового ефі­ру на стан слизової оболонки та гемомікроциркуляторного русла шлунка.


^ МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета дослідження – визначити структурні особливості слизової оболонки та гемомікроциркуляторного русла шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті на щурах.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Встановити структурні особливості слизової оболонки шлунка щурів та її гемомікроциркуляторного русла за умов норми.

2. Виявити структурні зміни складових компонентів слизової оболонки шлунка щурів та ланок її гемомікроциркуляторного русла за умов дії різних доз метилтретбутилового ефіру.

^ Об’єкт дослідження: структура гемомікроциркуляторного русла та слизової оболонки шлунка в нормі та їх зміни під дією метилтретбутилового ефіру.

^ Предмет дослідження: оцінка гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка в нормі та її зміни під дією різних доз метилтретбутилового ефіру.

^ Методи дослідження: з метою вивчення морфофункціонального стану ланок гемомікроциркуляторного русла та інших складових слизової оболонки шлунка в нормі і під дією метилтретбутилового ефіру в експерименті у щурів були застосовані методи світлової мікроскопії (забарвлення гістологічних зрізів гематоксиліном і еозином, толуїдиновим синім) та трансмісійної електронної мікроскопії.


^ НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Вперше за допомогою методів світлової та електронної мікроскопії доведений факт топографічної стратифікації гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щура, результатом якого є своєрідний розподіл в підслизовому прошарку і у власній пластинці слизової оболонки функціо­нально різних судинних ланок. Вперше встановлено, що особливості формування ушкоджень слизової оболонки під впливом різних доз введеного внутрішньошлунково метилтретбутилового ефіру пов’язані з мозаїчним дозозалежним ураженням судин гемомікро­циркуляторного русла та реакцією паравазальних клітин: в першу чергу тучних клітин (тканинних базофілів), макрофагів, еозинофільних гранулоцитів. З’ясовано, що динаміка часових параметрів і просторових характеристик змін ультраструктури тучних клітин під впливом різних доз метилтретбутилового ефіру співпадає з такою ентерохромафіно­подібних (ECL) ендокринних клітин епітелію слизової оболонки дна шлунка. Обґрунтоване положення про те, що поєднане пошкодження двох гістамінпродукуючих клітин в слизовій оболонці дна шлунка (тучних клітин та ECL-клітин) є наслідком токсичної дії метилтретбути­лового ефіру, а також одним з ймовірних пускових механізмів подальших структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, в сполучнотканинних клітинах і в епітелії слизової оболонки шлунка. Така реакція двох гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка може бути визначена як специфічна, і при дії метилтретбутилового ефіру та інших екзогенних факторів описана до цього часу не була. Вперше виявлено, що пошкодження гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка щурів, які одержували одноразову щодобову дозу 500 мг/кг, та щурів, які одержували відповідну дозу 50 мг/кг, характеризуються певною послідовністю: 1) спочатку (через 3 та 8 діб введення метил­третбутилового ефіру) руйнуються тучні клітини дна шлунка; 2) далі (через 15 та 22 доби введення метилтретбутилового ефіру) відбувається некроз ECL-клітин дна шлунка. Ця послідовність за часом співпадає з двома етапами кардинальних змін перебігу патологічного процесу в епітелії, клітинах власної пластинки, підслизового прошарку та в судинах гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка: І етап – переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб); ІІ етап – переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби).


^ ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Виконане дослідження поглиблює і доповнює відомості про токсичну дію глобального забруднювача довкілля – метилтретбутилового ефіру. Вперше вивчені структурні механізми максимально можливого позитивного результату адаптації гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка до дії зменшуваних (для різних відповідних експериментальних груп щурів) в геометричній прогресії одноразових щодобових доз метилтретбутилового ефіру: 500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг. Встановлено, що за умов застосування метилтретбутилового ефіру щодобово у дозі 500 мг/кг та щодобово у дозі 50 мг/кг, упродовж 60 днів розвивається довготривалий адаптаційний синдром, який скорочується до 8 діб при застосуванні дози 5 мг/кг і обмежується реактивними змінами упродовж 1 доби при застосуванні дози 0,5 мг/кг. Отримані дані дозволяють стверджувати, що (навіть при відсутності клінічних проявів інтоксикації) малі (5 мг/кг) та надмалі (0,5 мг/кг) дози метилтретбутилового ефіру викликають структурні зміни ланок гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка. У дозах 500 мг/кг та 50 мг/кг (які складають відповідно 1/10 та 1/100 LD50) метилтретбутиловий ефір є небезпечним з точки зору можливого зриву компенсації і розвитку незворотних структурних змін в слизовій оболонці шлунка та її гемомікроциркуляторному руслі.

Матеріали наукової праці впроваджені у навчальний процес на кафедрах анатомії людини, оперативної хірургії з топографічною анато­мією Національного медичного університету імені О.О. Бого­мольця, кафедрі анатомії людини Івано-Франківського національного медичного університету, кафедрі анатомії людини Харківського національного медичного університету, кафедрі нормальної анатомії Львівського національного медичного університету.

Публікації. Основні наукові положення і висновки опубліковано в 9 наукових працях, з яких 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 тез доповідей на конференціях і з’їздах.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дослідження проведено на 90 нелінійних статевозрілих білих щурах-самцях масою 200-220 г віком 7-8 місяців (4 експериментальні групи та контрольна група: 18 щурів в кожній групі), яких утримували у стаціонарних умовах віварію на стандартному раціоні. Утримання, догляд за тваринами, маркування і всі маніпуляції проводили відповідно до положень “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей” (1985), Директиви ЄЕС №609 (1986). Комісією з біоетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця встановлена (протокол №18 від 28.03.2007 р.) відповідність проведених наукових досліджень етичним вимогами згідно наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р. “Про заходи щодо подальшого вдосконалення організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин”.

Щурам І групи щоденно одноразово вводили внутрішньо­шлунково за допомогою зонда метилтретбутиловий ефір в олійному розчині в дозі 500 мг/кг маси тіла тварини, ІІ групи – 50 мг/кг, ІІІ групи – 5 мг/кг, ІV групи – 0,5 мг/кг; щурам контрольної групи вводили тільки олію.

Забір матеріалу проводився під ефірним наркозом через 1, 3, 8, 15, 22, 60 діб (по 3 щури з кожної групи). Для вирішення поставлених у роботі завдань у тварини після декапітації робили розтин черевної порожнини і вирізали за допомогою леза невеликі шматочки дна та воротарної частини шлунка для гістологічного та електронномікро­скопічного досліджень.

Матеріал для електронномікроскопічного дослідження фіксували у 1% розчині осмієвої кислоти, зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації та просякали епоксидними смолами і заливали у суміш епону з аралдітом.

Ультратонкі зрізи виготовляли на ультратомах LKB III (Швеція), які контрастували 2% розчином уранілацетату та цитратом свинцю, вивчали під електронним мікроскопом ПЕМ-125К. Гістологічні зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, а напівтонкі зрізи – толуїдиновим синім, вивчали та фотографували за допомогою електронного мікроскопа OLYMPUS BX51.


^ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведене дослідження показало, що гемомікроциркуляторне русло слизової оболонки шлунка щура є багатокомпонентною системою, що складається з певного набору типових ланок: артеріол, прекапілярних артеріол (прекапілярів), капілярів, посткапілярних венул (посткапілярів) та венул (збиральних венул). Але слід підкреслити, що повний набір зазначених мікросудин є тільки у підслизовому прошарку, а у власній пластинці слизової оболонки шлунка розташовані лише кровоносні капіляри та посткапілярні венули. Кровоносні капіляри слизової оболонки шлунка щура мають виразні відмінності у межах поперечника слизової оболонки: у підслизовому прошарку їх ендотеліоцити нефенестровані; у власній пластинці слизової оболонки є як нефенестровані, так і фенестровані ендотеліоцити. При цьому варто зазначити, що кровоносні капіляри власної пластинки слизової оболонки: 1) або (частіше) є продовженням кровоносних капілярів підслизового прошарку; 2) або відгалужуються від прекапілярних артеріол, що достатньо близько прилягають до базальної мембрани епітелію дна залоз. Одержані дані дозволяють стверджувати про факт топографічної стратифікації єдиного цілісного гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки щура, результатом якої є своєрідний розподіл в підслизовому прошарку і власній пластинці слизової оболонки функціонально різних ланок гемомікроциркуляторного русла. Встановлена виразна поляризація цитоплазми ECL-клітин епітелію слизової оболонки шлунка в нормі і після дії метилтретбутилового ефіру. Секреторні гранули синтезуються і накопичуються в цитоплазмі широкого базального (прилеглого до базальної мембрани епітелію) полюса ECL-клітини; в цій же ділянці відбувається активна дегрануляція ECL-клітини, структурними ознаками якої є: 1) збільшення кількості дрібних перигранулярних пухирців; 2) їх концентрація у вигляді “полів” та “ланцюжків”; 3) їх злиття з формуванням “каналів”, які відкриваються на прилеглій до базальної мембрани епітелію плазмолемі ECL-клітини. Є всі підстави вважати, що продукти секреції ECL-клітин (і, в першу чергу, гістамін) виділяються, головним чином, у власну пластинку слизової оболонки шлунка. Слід зазначити, що це свідчить про однакову спрямованість реакції тучних та ECL-клітин на виділення гістаміна, головною мішенню якого є прилегла до базальної мембрани епітелію сполучна тканина.

Метилтретбутиловий ефір при внутрішньошлунковому введенні викликає суттєву реакцію з боку судин гемомікроциркуляторного русла та сполучної тканини слизової оболонки шлунка, яка є первинною, набагато перевищує реакції епітелію і (особливо, на ранніх етапах) не кореспондується зі ступенем його ушкодження. Це може свідчити про легку прохідність метилтретбутилового ефіру (яка, ймовірно, викликана особливостями його хімічної будови) через епітелій слизових оболонок. Але чим пояснити довготривалість структурних змін слизової оболонки шлунка після дії метилтретбутилового ефіру? По-перше – тим, що слизова оболонка шлунка є доволі складною багатокомпонентною системою, в якій ураження навіть двох типів ефекторних і регулюючих клітин (тучних і ECL-клітин) може мати наслідки ефекту “circulus vitiosus”. По-друге – тим, що метилтретбутиловий ефір та продукти його метаболізму перебувають у крові тривалий час. Про останнє свідчать результати дослідження Парахіна А.А. (2009), який на повністю ідентичному матеріалі довів наявність довготривалих прогредієнтних змін в корі півкуль великого мозку щурів після введення метилтретбутилового ефіру. Встановлено (Керечанин І.В., 2009), що метилтретбутиловий ефір при внутрішньошлунковому введенні викликає структурні зміни в тимусі. Не виключено, що при цьому страждають інші життєвоважливі системи щура, але навіть при умові суттєвих змін з боку ЦНС та імунної системи слизова оболонка шлунка реагує на них адекватно з відповідним віддзеркалюючим ефектом “довготривалого відлуння”.

Відмічено, що серед клітин епітелію слизової оболонки шлунка щурів другою за чутливістю (після ECL-клітини) до дії метил­третбутилового ефіру є парієтальна клітина. З’ясовано, що метилтретбутиловий ефір може діяти як безпосередньо на парієтальні клітини, так і опосередковано – через гістамінпродукуючі і гастринзалежні ECL-клітини.

За умов дії метилтретбутилового ефіру відзначаються пошкодження епітеліальних клітин, які на значній частині були зруйновані та десквамовані у просвіт шлунка, що відображає процеси некрозу та апоптозу в локальних ділянках епітелію та прилеглій сполучній тканині. У власних залозах епітеліальні, шийкові мукозні та головні клітини є дезорганізовані. Значною мірою руйнуються клітини шлункових залоз – на початку слизові клітини перешийка та шийки залози, а також парієтальні та головні. Серед дезорганізованих мас основної речовини виявлені макрофаги, тучні клітини та фібробласти, цитоплазма яких лізована. У значних кількостях виявляються дегранульовані еозинофільні гранулоцити. Кровоносні капіляри мають зруйновану стінку, їхні просвіти заповнені еритроцитами на різних етапах гемолізу та тромбоцитами. Це свідчить про розвиток гіпоксії та зміни у коагуляційній та фібринолітичній системах крові. Порушується мікрогемодинаміка внаслідок утворення коагулятів у судинах, деструктивні зміни відзначаються в нервових волокнах та їх закінченнях. Встановлено, що при дії метилтретбутилового ефіру в дозах 500 мг/кг та 50 мг/кг упродовж усіх термінів спостереження розвиваються і поступово прогресують порушення в структурі слизової оболонки шлунка на всіх трьох рівнях захисту (причому найбільш суттєві реактивні і деструктивні процеси відбуваються на сполучнотканинному рівні). В той же час метилтретбутиловий ефір в дозах 5 мг/кг та 0,5 мг/кг викликає досить помірні структурні зміни слизової оболонки шлунка.

В ендотеліоцитах судин гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка щурів І-ІІІ експериментальних груп відбувається: 1) локальна руйнація плазмолеми (більш виразна на люмінальній та біляконтактній її ділянках); 2) перерозподіл мікрофіламентів; 3)“викривлення” напрямків руху мікропіноцитозних пухирців. Це “викривлення” є наслідком перегрупування мікрофіламентів, які спрямовують мікропіноцитозні пухирці у напрямку до локусу розриву плазмолеми; мембрана мікропіноцитозного пухирця “вбудовується” у цей локус і забезпечує “латання” плазмолеми (поновлення її цілісності на певній ділянці). Якщо дефект плазмолеми ендотеліоцита є великим (а такими є дефекти люмінальної ділянки плазмолеми), то мікропіноцитозні пухирці зливаються в ланцюжки і “відшнуровують” ділянку цитоплазми (клазмосому), поновлюючи таким чином неперервність плазмолеми. Цей останній процес відбувається на межі між “компенсаторною реакцією” і “зривом компенсації” (причому головним критерієм їх взаємного переходу є кількісне вираження ідентичного за своєю сутністю процесу, мірою якого є розміри клазмосом та інтенсивність клазмотозу).

Одержані дані дають усі підстави вважати, що “викривлення” руху мікропіноцитозних пухирців (коли мікропіноцитозні пухирці рухаються не тільки перпендикулярно до базальної поверхні ендотеліоцитів, яка є стабільною за своєю конфігурацією, гладенькою і у нормі конгруентною до базальної мембрани) переключає функцію мікровезикуляції з переважно транспортної на переважно мембрано­пластичну. Проявом мембранопластичної функції мікропіноцитозних пухирців є не тільки “латання” дефектів люмінальної і біляконтактної ділянок плазмолеми, але і відмічене підвищення рельєфності люмінального контуру ендотеліального покриття, зміна конфігурації та розширення міжендотеліальних контактів (у тому числі і з формуванням міжендотеліальних каналів – “протікань”). Для компенсації транспортної функції мікропіноцитозних пухирців ступінь їх утворення збільшується, але при цьому супроводжується подальшою (під впливом метилтретбутилового ефіру) руйнацією плазмолеми і відповідним подальшим перерозподілом елементів цитоскелету. Це призводить до ще більшого “викривлення” їх напрямку, який стає поздовжнім за відношенням до базальної поверхні ендотеліоцитів. Паралельні ланцюжки мікропіноцитозних пухирців зливаються і відшнуровують тонкі (але довгі) ділянки ендотеліального покриття (макроклазматоз), які заповнюють увесь судинний просвіт. У зв’язку з зазначеним, варто ще раз підкреслити своєрідність описаних реактивних компенсаторно-пристосувальних реакцій ендотелію мікросудин слизової оболонки шлунка щурів, які є зворотніми, але (при подовженні у часі і при поширенні) набувають характеру різного ступеня деструктивних змін – аж до повної деендотелізації судинної стінки.

Аналіз одержаних даних дозволяє стверджувати, що якщо процес мікровезикуляції та явище “викривлення” напрямку руху мікропіно­ци­тоз­них пухирців варто розглядати як первинну (per se) компенсаторно-пристосувальну реакцію, то явище клазматозу може бути результатом: 1) зриву адаптації (втрати адаптивною реакцією свого компенсаторного характеру); 2) власне патологічним процесом. У останньому випадку клазматоз виступає як складова некрозу, яка забезпечує фрагментацію цитоплазми. При цьому клазмосоми утворюються за рахунок формування симетричних дефектів плазмолеми у люмінальних випинах цитоплазми ендотеліоцитів і наступного відриву цих випинів у судинний просвіт. Загальною рисою реакції ендотеліоцитів судин гемомікро­циркуляторного русла, епітеліоцитів та сполучнотканинних компонентів слизової оболонки шлунка щурів на різні дози метил­третбутилового ефіру є різний ступінь ушкодження мітохондріальних крист, внутрішньої та зовнішньої мітохондріальних мембран.

Відомо, що гістамін активує перекисне окислення ліпідів і, як вже зазначалося вище, є продуктом секреції тучних і ECL-клітин. Нами відмічено, що ці клітини (особливо параартеріолярні тучні клітини) є клітинами найближчого мікрооточення судин гемомікро­циркуляторного русла слизової оболонки шлунка щура. Тому структурні зміни в цих гістамінпродукуючих клітинах обумовлюють структурні зміни судин гемомікроциркуляторного русла, які у щурів ІІІ-ІV експериментальних груп носять переважно реактивний характер, а у щурів І-ІІ експериментальних груп відбуваються у 2 етапи: І етап – переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб); ІІ етап – переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби). До реактивних змін належать виявлені: 1) набряк ендотеліоцитів та міоцитів; 2) перерозподіл мікрофіламентів в ендотеліоцитах та міофіламентів в міоцитах; 3) збільшення кількості мікропіноцитозних пухирців, утворення їх асоціацій у вигляді пелюсткоподібних комплексів і ланцюжків; 4) зміна розподілу мікропіноцитозних пухирців та їх концентрація у ділянках міжендотеліальних контактів, що призводить до розширення міжендотеліальних щілин (і утворення тимчасових зон “протікань”).

До патологічних змін, що є проявом декомпенсації процесів селективної проникності і бар’єрної функції судинної стінки належать: 1) набряк ендотеліоцитів, який призводить до формування складок, заглибин, випинів, що суттєво змінюють величину судинного просвіту (аж до повного закриття) і суттєво змінюють його конфігурацію; 2) втрата упорядкованості і рівномірності мікрофіламентів в ендотеліоцитах і міофіламентів в міоцитах; 3) розходження ендотеліальних контактів з утворенням наскрізних щілин (“протікань”), через які у власну пластинку слизової оболонки і підслизовий прошарок потрапляє плазма і клітини крові; 4) злиття мікропіноцитозних пухирців та формування вакуолей і трансендотеліальних каналів; 5) накопичення мікропіноцитозних пухирців у ділянках складок і випинів цитоплазми ендотеліоцитів, що призводить до їх відшнуровування у судинний просвіт (мікроклазматоз); 6) утворення поздовжньо (за відношенням до базального контуру ендотеліоцитів) орієнтованих ланцюжків мікропіноцитозних пухирців, їх перетворення на поздовжні канали, за рахунок яких відбувається відшарування великих ділянок цитоплазми ендотеліоцитів (клазматоз); 7) руйнація плазмолеми і некроз ендотеліоцитів та міоцитів.

На статичному за своєю природою морфологічному матеріалі важко визначити, що в подальшому відбувається в мікросудинах з дефектами стінки, які викликані некротичними та апоптозними змінами. Але можна стверджувати, що процес репарації та (протилежний за наслідками) процес редукції складових гемомікроциркуляторного русла в слизовій оболонці шлунка щурів має ділянкові відмінності. Є підстави вважати, що у слизовій оболонці дна шлунка при локальних дефектах відбувається репарація ендотеліального покриву за рахунок переміщення неушкоджених ендотеліоцитів до місця дефекту вздовж цілісної базальної мембрани (яка у більшості випадків виявилася найбільш стабільним і стійким до дії патологічного чинника елементом стінки мікросудин). За таким же механізмом відбувається репарація міоцитарного покриття артеріол і прекапілярів (у цьому випадку в якості додаткового джерела клітинного матеріалу виступають також паравазальні фібробласти підслизового прошарку шлунка). Якщо некротичні та апоптозні зміни цілком охоплюють мікросудину, її судинна стінка повністю втрачає ендотеліальне покриття, але, у більшості випадків, залишає, щонайменше, базальну мембрану. У цьому випадку вона стає конформованою, тобто зберігає свою цілісність, але не зберігає нормальну будову. Конформована судинна стінка спадається і стає складовою сполучної тканини власної пластинки слизової оболонки або підслизового прошарку шлунка. Процес конформативних змін судинної стінки має компенсаторно-пристосувальний характер, але, як свідчать результати проведеного дослідження, у тварин І та ІІ експериментальних груп має місце його декомпенсація, що проявляється локальним розривом базальної мембрани і утворенням крапкових крововиливів. При цьому слід підкреслити, що структурних ознак утворення тромбів, спазму артеріол, їх фіброзу та інших ознак облітерації мікросудин в ділянці слизової оболонки дна шлунка не виявлено. Можливо, ці процеси відбуваються на рівні артеріол великого калібру і дрібних артерій цілісного судинного русла шлунка в інших його оболонках. Зрозуміло, що у цьому випадку з загального кровотоку будуть виключені доволі значні сегменти гемомікроциркуляторного русла шлунка.

Інша картина була зареєстрована у слизовій оболонці воротарної частини шлунка. В цій частині процес деендотелізації кровоносних капілярів (як за рахунок некрозу, так і апоптозу) відбувається одночасно з процесом дегенерації базальної мембрани і супроводжується утворенням перивазальної волокнистої сполучнотканинної муфти, яка забезпечує відносну підтримку функцій гемато-тканинного бар’єра і є важливою складовою у структурному механізмі остаточної облітерації мікросудин. Виключення з кровотоку найменшої судинної ланки (а саме – кровоносного капіляра) є більш адекватною компенсаторною відповіддю на дію патологічного чинника. В цьому випадку зміни кровотоку в гемомікроциркуляторному руслі слизової оболонки воротарної частини шлунка мають локальний характер і їх вплив на загальний стан кровоносного русла шлунка є достатньо обмеженим.


ВИСНОВКИ

У науковій праці на основі експериментального дослідження наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо встановлення закономірностей будови слизової оболонки шлунка щурів та її гемомікроциркуляторного русла в нормі і їхні зміни за умов дії різних доз метилтретбутилового ефіру. Обґрунтовано концепцію, згідно з якою формування ушкоджень слизової оболонки шлунка під впливом різних доз введеного внутрішньошлунково метилтретбутилового ефіру пов’язані з мозаїчним ураженням судин гемомікроциркуляторного русла, реакцією паравазальних клітин (тучних клітин, макрофагів, еозинофільних гранулоцитів) та ECL-ендокринних клітин.

1. Гемомікроциркуляторне русло слизової оболонки шлунка щура в нормі є багатокомпонентною системою, ланки якої (артеріоли, прекапілярні артеріоли, кровоносні капіляри, посткапілярні венули, венули) мають специфіку будови та розподілу в складових слизової оболонки. Повний набір типових ланок гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка є тільки в підслизовому прошарку; у власній пластинці слизової оболонки розміщені лише кровоносні капіляри та поодинокі посткапілярні венули. Усі кровоносні капіляри підслизового прошарку вистелені ендотеліоцитами нефенестрованого типу. У кровоносних капілярах власної пластинки слизової оболонки наявні ендотеліоцити фенестрованого і нефенестрованого типів.

2. Топографічні особливості формування ушкоджень слизової оболонки шлунка щура під впливом введених внутрішньошлунково одноразових різних (500 мг/кг; 50 мг/кг; 5 мг/кг; 0,5 мг/кг) щодобових доз метилтретбутилового ефіру пов’язані з мозаїчним ураженням судин гемомікроциркуляторного русла та реакцією паравазальних клітин, в першу чергу тучних клітин, макрофагів і еозинофільних гранулоцитів. Первинно і найбільш суттєво метилтретбутиловий ефір діє на ланки гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка підслизового прошарку. Саме сполучна тканина підслизового прошарку, яка переходить у власну пластинку слизової оболонки, є місцем утворення запальної реакції, раннім проявом якої є розвиток дозозалежного набряку, що засвідчує ступінь реакції та/або альтерації судин гемомікроциркуляторного русла, відповідає рівню ураження сполучнотканинних клітин та епітеліоцитів.

3. Одним з ефектів дії метилтретбутилового ефіру є активація дегрануляції тучних клітин слизової оболонки дна та воротарної частини шлунка. При цьому в тучних клітинах воротарної частини шлунка дегрануляція здійснюється за рахунок везикулярної секреції, а в тучних клітинах дна шлунка – екзоцитозу; супроводжується пошкодженням плазмолеми та, іноді (у тварин І та ІІ експериментальних груп, яким вводили найбільші дози метилтретбутилового ефіру – 500 мг/кг та, відповідно, 50 мг/кг), повною руйнацією окремих тучних клітин.

4. Динаміка часових параметрів і просторових характеристик змін ультраструктури тучних клітин шлунка після впливу різних доз метилтретбутилового ефіру співпадає з такою ECL-ендокринних клітин слизової оболонки шлунка. Найхарактернішим при цьому є: підвищення секреторної активності, а згодом дегенерація та некроз ECL-клітин слизової оболонки шлунка у щурів І (доза 500 мг/кг) та ІІ (доза 50 мг/кг) експериментальних груп.

5. Пошкодження двох різновидів гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки дна шлунка (тучна клітина і ECL-клітина) є наслідком токсичної дозозалежної дії метилтретбутилового ефіру, а також одним з ймовірних пускових механізмів подальших структурних змін у судинах гемомікроциркуляторного русла, в сполучнотканинних клітинах і в епітелії слизової оболонки шлунка.

6. Пошкодження гістамінпродукуючих клітин слизової оболонки шлунка щурів І та ІІ експериментальних груп характеризується певною послідовністю: 1) спочатку (через 3 та 8 діб введення метилтрет­бутилового ефіру) руйнуються тучні клітини дна шлунка; 2) далі (через 15 та 22 доби введення метилтретбутилового ефіру) відбувається некроз ECL-клітин дна шлунка. Ця послідовність за часом співпадає з двома етапами кардинальних змін перебігу патологічного процесу в епітелії, клітинах власної пластинки, підслизового прошарку та судинах гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка: І етап – переважно реактивні та некротичні зміни (через 3 та 8 діб); ІІ етап – переважно апоптозні зміни (через 15 та 22 доби).

7. Виразним і динамічним є І етап структурних змін гемомікроциркуляторного русла, який включає: а) набряк ендотеліоцитів та міоцитів; б) перерозподіл мікрофіламентів в ендотеліоцитах та міофіламентів в міоцитах; втрата їх упорядкованості і рівномірності розподілу (поява ділянок без філаментів); в) розходження ендотеліальних контактів з утворенням наскрізних щілин (“протікань”); г) збільшення кількості мікропіноцитозних пухирців, утворення їх асоціацій (у вигляді пелюсткоподібних комплексів і ланцюжків); їх злиття з формуванням вакуолей і трансендотеліальних каналів; д) зміна розподілу мікропіноцитозних пухирців, їх накопичення у ділянках складок і випинів цитоплазми ендотеліоцитів (що призводить до формування мікроклазмасом); їх концентрація у ділянках міжендотеліальних контактів (що призводить до розширення міжендотеліальних щілин); ж) утворення поздовжньо і паралельно (стосовно базального контуру ендотелія) орієнтованих ланцюжків мікропіноцитозних пухирців, їх злиття і пошарове відокремлення великих ділянок (клазмосом) цитоплазми ендотеліоцитів у судинний просвіт; з) руйнація плазмолеми і некроз ендотеліоцитів та міоцитів.

8.  Структурні прояви первинного ушкодження, його ланкоспецифічність, процес репарації та (протилежний за наслідками) процес редукції судин гемомікроциркуляторного русла слизової оболонки шлунка мають ділянкові відмінності.

9. У ділянці дна шлунка некроз і апоптоз ендотеліоцитів та міоцитів у більшості випадків відбувається без порушення цілісності базальної мембрани (яка є найбільш стійкою до дії патологічного чинника). Репарація локального дефекту судинної стінки здійснюється шляхом його закриття за рахунок переміщення неушкоджених ендотеліоцитів та міоцитів уздовж цілісної базальної мембрани. Коли процес некрозу або апоптозу повністю охоплює певну ланку гемомікроциркуляторного русла, то детритні (у випадку некрозу) або апоптозні (у випадку апоптозу) залишки ендотеліоцитів відшаровуються у судинний просвіт, конформована судинна стінка спадається і стає складовою сполучної тканини.

10. У слизовій оболонці воротарної частини шлунка процес ураження ланок гемомікроциркуляторного русла є локальним і, найчастіше, обмежується кровоносними капілярами. Деендотелізація кровоносних капілярів відбувається одночасно з дегенерацією базальної мембрани і супроводжується утворенням перивазальної волокнистої муфти, яка укріплює судинну стінку і забезпечує остаточну облітерацію мікросудини.
  • oldrussian.ru/tradicii-azbuka-poslednego-rituala.html
  • oldrussian.ru/us-history-from-european-settlement-to-the-civil-war-lecture-notes-3.html
  • oldrussian.ru/1981-journal-of-cold-regions-engineering-2009-science-citation-index-journal-list.html
  • oldrussian.ru/svti-ta-praktichnj-dyalnost-fahvcv-z-oblku-auditu-problemi-metodolog-ta-organzac-tezi-dopovdej-naukovo-praktichno-konferenc-18-lyutogo-2010-r-stornka-16.html
  • oldrussian.ru/hc-addition-1756-1-location-japan-unknown-location.html
  • oldrussian.ru/akunova-a-r-namazbekov-o-mrova-a-m-stornka-4.html
  • oldrussian.ru/konstituciya-respubliki-krim-prinyata-sedmoj-sessiej-verhovnogo-soveta-krima-6-maya-1992-goda.html
  • oldrussian.ru/course-expectations.html
  • oldrussian.ru/56timely-completion-for-seattle-police-department.html
  • oldrussian.ru/bogatstva-hrama-tamplieri-istoriya-i-legendi.html
  • oldrussian.ru/gates-county-department-of-social-services.html
  • oldrussian.ru/business-information-technology-prepared-by-the-research-innovation-portfolio.html
  • oldrussian.ru/intervyu-s-gruppoj-mavzolej-pank-virus-v-rossii.html
  • oldrussian.ru/i-venue-of-the-iau-xxvii-general-assembly-1.html
  • oldrussian.ru/tema-iv-naconalno-vizvolna-vjna-ukranskogo-narodu-1648-1657-rr-stvorennya-kozacko-getmansko-derzhavi.html
  • oldrussian.ru/programa-drugo-vrtualno-ses-mzhnarodnogo-nobelvskogo-ekonomchnogo-forumu-svtova-ekonomka-hh-stolttya-cikli-ta-krizi.html
  • oldrussian.ru/fountain-ledge-table-mt-this-third-journal-index-of-the-mountain-club-of-south-africa-is-dedicated-to-the.html
  • oldrussian.ru/iz-zhurnala-morskoj-sbornik-11-za-1866-g-bashennie-bronenosnie-fregati.html
  • oldrussian.ru/nemnogo-biohimii-aminokisloti-stroitelnij-material-zhizni.html
  • oldrussian.ru/cleaning-eda-any-technical-hardware-warranty-problems-or-other-questions-which-you-would-like-to-be-clarified.html